Оржицька районна рада
Оржицький район, Полтавська область

Наш край

Земля моїх батьків священна,

Із болю виборена й ран,

Тут воля й труд благословенні

У земляків - у оржичан

(О. Хало)

Оржицький район розташований у західній частині Полтавської області на Придніпровській низовині. Оржиччина - рівнинна територія з помірним континентальним кліматом з достатньою кількістю тепла та вологи, чорноземними ґрунтами. Загальна площа району - 97969,0 га, у тому числі сільськогосподарських угідь - 81655,81 га,із них ріллі - 71545 га.

Річкова мережа обумовила врівноважену динаміку природних процесів. Середньорічні температури: літня +20,3C, зимова −6,3C. Середня кількість опадів 450–470 мм.

Територією району протікає 8 річок. Усі вони рівнинні. Живлення їх відбувається за рахунок підґрунтових, дощових та талих вод. Найбільшою за довжиною площею водозбору є Сула (протікає на південно-східній межі району) та її притоки Оржиця і Сліпорід.

Водний простір району становить 1068 гектарів. У районі є 22 ставки загальною площею водного дзеркала понад 240 гектарів та загальним об'ємом 4900 тис. куб. метрів зарегульованої води.

Лісовий фонд району становить понад 4,5 тис.га та (разом із полезахисними смугами). Найбільш поширеними породами дерев є дуб, ясен, берест, клен, липа, граб. Ґрунти в основному чорноземні. Корисні копалини - глина, пісок, торф.

На території району розташовані Великоселицький і Плехівський заказники державного значення та ряд місцевих - Оржицький, Плехівський, Тарасенківський, Тимківський, Яблунівський, а також пам'ятка садово-паркового мистецтва «Зарізький парк» (с. Заріг).

Межує з Чорнобаївським, Драбівським районами Черкаської області та Гребінківським, Лубенським, Хорольським, Семенівським районами Полтавщини.

Утворений  район у результаті адміністративно-територіальної реформи в 1923 році. У 1963 році район був приєднаний до Лубенського. Відроджений 5 січня 1965 року. В цей час до нього було долучено частину Лазірківського району. Перепідпорядкуванням у 1966 році с. Олександрівка Гребінківському району закінчилося його остаточне формування.

У районі 51 населений пункт, у тому числі 2 селища міського типу — Оржиця і Новооржицьке. Всі вони підпорядковані 19 сільським та 2 селищним радам.

Відстань до Полтави — 165 км, сусідніх райцентрів: Чорнобай — 17, Драбів — 47, Гребінка — 52, Лубни — 42, Хорол — 48, Семенівка — 62 км. Через територію району проходить автошлях Черкаси—Полтава, що з'єднує дві загальнодержавні автомагістралі Київ — Харків — Довжанський та Бориспіль — Дніпропетровськ.

Адміністративний центр району - селище міського типу Оржиця (цей статус має з 1968 р.) розташоване на правому березі р. Оржиці за 42 км від залізничної станції Лубни. Перша згадка про поселення відноситься до 1522 року як про замковий Канівський ухід. У часи національно-визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького Оржиця - сотенне містечко Кропивненського полку. Цей статус втратила в 1658 році і була включена до Горошинської сотні.  З 1802 року Оржиця у складі Лубенського повіту Полтавської губернії.

Серед археологічних пам'яток 4 взяті під охорону держави: Слов'янське городище (с. Лукім'я, правий берег р. Сули), Городище Круча часу Київської Русі Х-ХІІІ ст. (с. Тарасівка), жертовник Залізна баба Х-ХІІІ ст. (с. Великоселицьке), Слов'янське городище Х-ХІІІ ст. (с. Чутівка) та 42 пам'ятники історії та культури.

Уродженцями району є видатні лікарі: М.Л. Гамалія (1749-1830), Н.К. Карпинський (1745-1810), державні діячі: секретар ВУЦВКу М.Г. ЗІненко, заступник наркому юстиції України І.Ф. Слинько (репресовані у 30-і роки), український кобзар і лірник Архип Никоненко (2-1855), філософ і письменник В.В. Лесевич ((1837-1905) на його кошт у с. Денисівка в 1867 році була відкрита перша україномовна школа, етнограф, фольклорист, письменник і педагог М. Номис (справжнє ім'я С.Т. Симонов, 1823-1900), казкар Р.Ф.Чмихало, поети й письменники М.П. Кожушний (1904-1942), В.О. Підпалий (1936-1973), І.І. Гончаренко (1908-1988), Ю. (Марат) В. Андрущенко (1941-1975), О.І. Хало (р. 1953), живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР Д.І. Безуглий (1914-1977), народний артист УРСР О.М. Волін (1898-1975), народна артистка УРСР і СРСР, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Д.Г. Петриненко (р. 1930) та інші.

У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Оржиччина була місцем кривавих боїв. Тут у 1941 році багато частин Південно-Західного фронту, що проривалися з оточення, проявили приклади мужності і героїзму.

З 18 по 23 вересня 1941 року німецькі фашисти окупували район і встановили свій режим. Люди не мирилися з окупацією. До середини 1942р. утворювалися і діяли невеличкі окремі підпільні групи в селах Чайківщині, Чутівці, Лукім’ї (керівники - Я.Ю. Бублик, А.С. Малущенко, Й.С. Карабан). Коли розпочалася битва на Курській дузі, штаб Воронезького фронту закинув на територію району дві розвідувально-диверсійні групи, з яких були сформовані партизанські загони № 25 і 26. Вони поповнювалися мешканцями Плехова, Лукім'я, Онішок, Оржиці, Денисівки і активно діяли в окрузі. Після визволення району партизани цих влилися до складу частин Червоної Армії

В роки окупації на території Оржицького району окупанти розстріляли 388 мирних мешканців, серед них 124 жінок і дітей. Після катувань у колодязь с.Чайківщина вкинули 21 чол. (М.М.Шамоту, Т.С.Букіну, Й.Г.Лісового, В.С.Стасенка з Оржиці; О.А. Слабкого з Онішок; С.О. Сокола з Зарога, 3 чол. з Малоселецького, 3 чол. з Великоселецького). В Оржиці розстріляли Л.М. Браславського та І.М. Рогачевського. Ще із сімома розправилися таємно. Пізніше були розстріляні працівник райкому партії Н. Бартош, активісти с. Онішок Н.П. Лозицька, К.П. Шульга, у Денисівці --2 чол., у -Воронинцях - 12 чол., у Золотухах - 9 чол., у Круподеринцях - 15 чол., у Куйбишевому 2 чол., у Лазірках - 9 чол., в Оржиці - 13 чол., у Плехові - 2 чол., у Райозері - 6 чол., у Старому Іржавці - 2 чол., у Савинцях - 8 чол. ( в тому числі - 2 дітей), у Сазонівці - 3 чол., у Чевельчі - 2 чол., у Яблуневі - 22 чол.

На каторгу в Німеччину було відправлено 3640 чол., в т.ч. 2098 призовного віку: із Денисівки - 230 чол., з Великоселецького - 81 чол., з Воронинець - 121 чол., із Золотух - 105 чол., із Круподеринець - 80 чол., з Куйбишевого - 57 чол.,з Лазірок - 226 чол., з Оржиці - 177 чол., з Плехова - 57 чол., з Райозера - 130 чол., із Старого Іржавця - 206 чол., із Савинець - 123 чол., із Сазонівки - 182 чол., із Черевок  - 83 чол., із Чевельчі - 120 чол., із Яблунева - 100 чол. Оржицький район єдиний в області, де кількість вивезених чоловіків перевищував кількість жінок.

В райцентрі смт Оржиця в одній братській могилі поховано останки 517 воїнів і жертв фашизму. В селах Онішки - 372 чол., Зарозі і Сазонівці по 340, Золотухах - 188, Лукім”ї - 100, Лазірках - 87 чол.

На території району знаходиться 83 військових поховання воїнів, що загинули у 1941-1943 роках (із них 74 братських і 9 окремих могил). В них поховано 3165 воїнів, з них 2971 прізвище невідоме.

На фронтах Вітчизняної війни загинуло 4663 жителя району (Воронинці - 230 чол., Великоселецьке - 57 чол., Денисівка - 173 чол., Золотухи - 121 чол., Круподеринці - 209 чол., Лазірки - 192 чол., Лукім’я - 282 чол., Оржиця - 176 чол., Плехів - 115 чол., Райозеро - 156 чол., Савинці - 166 чол., Сазонівка - 182 чол., Старий Іржавець - 153 чол., Чевельча - 185 чол., Черевки - 83 чол., Чутівка - 212 чол., Яблуневе - 117 чол).

За ратні подвиги майже 5 тис. уродженців району нагороджені орденами і медалями. З них 5 удостоєні звання Героя Радянського Союзу (Д.І. Бабак, С.П. Власенко, М.Є. Малущенко, П.П. Петрик, С.Т. Приходько), а двоє - В.І. Шакалій та Ф.Я. Тонкошкур - нагороджені трьома орденами Слави.

Мешканці с. Савинець Часник Іван Якович, Путренко Микола Григорович, Зарудний Пилип Іванович, Шабля Іван Євтихійович були партизанами в бригаді, яка діяла на території Чехословаччини, брали участь у Словацькому повстанні в партизанській бригаді імені Яна Жижки.

18 вересня 1943 року воїни 118-ї стрілецької дивізії 21-го стрілецького корпусу 47-ї армії Воронезького фронту під командуванням генерал-майора С.Ф.Склярова та 337-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Г.О. Ляскіна звільнили Оржицький район від окупантів.

Після визволення перед населенням району постало нелегке завдання по забезпеченню фронту всім необхідним, а промисловості - сировинними ресурсами. За основу відродження було покладено відновлення колгоспного виробництва. Повоєнне господарство розвивалося в напрямку механізації, підвищення ефективності та продуктивності всіх його галузей. За успіхи, досягнуті в сільськогосподарському виробництві, район та його господарства неодноразово відзначалися органами влади республіки і Союзу. За високі показники у праці багато трудівників району удостоєні урядових нагород. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєні О.В.Василенко, І.І. Марченко, А.Д. Юрченко.

Нині в районі діє 744 суб’єктів підприємницької діяльності, з них 65 - малі підприємства, 568 - фізичні особи підприємці, 31 - приватні підприємства, 28 - фермерські господарства, 40 - товариства з обмеженою відповідальністю, 1 - товариство з додатковою відповідальністю, 1 - дочірнє підприємство, 1 - виробничий кооператив, 6 - товариств споживчої кооперації та 3 - колективні підприємства.

Промисловість району спеціалізується по виробництву як харчової продукції (цукру, олії, круп, хліба, молочних продуктів та інших товарів народного споживання) так і по виробництву будівельних матеріалів (покрівельні матеріали, плитка, цегла та інше).

Найбільшим підприємством є цукровий завод, збудований у 1978 році. Проектна потужність переробки - 6 тис. тон цукросировини на добу. Крім цукру, виготовляють сухий і гранульований жом.

Також успішно діють ТОВ «Маслозавод «Заріг» та найбільший виробник олії в районі ТДВ «Оржицький завод «Райдуга».

Переробкою сільськогосподарської продукції в районі займаються не лише суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, але і приватні підприємці.

На території району функціонує ТОВ «ЦРМ». Дане підприємство займається виробництвом покрівельних матеріалів – руберойду, євроруберойду та поліетилену.

Також в районі функціонують три цегельні заводи: ТОВ «Оксамит», ТОВ «Будіндустрія-2003» та ТОВ «Тарасівський цегельний завод».

Популярності в будівництві тротуарів та різноманітних майданчиків в районі здобула тротуарна плитка вироблена в СФГ «Світанок».

Оржицький район розташований не тільки на родючих чорноземах, але має значні поклади дешевої сировини для опалювання житла та інших будівель, такої як торф. На території району зареєстроване дочірнє підприємство «Оржицяторф» Державного підприємства «Київторф». На даний час підприємство не здійснює господарської діяльності. Але завдяки малому бізнесу зареєстровані та діють ТОВ «Еко-торф»і ТОВ «Ресурс-торф».

На сьогодні, для задоволення потреб жителів району у сфері перевезень пасажирів автомобільним транспортом, через територію району проходить 24 автобусних маршрути, з них: 7 міжобласних, 15 міжрайонних, 2 районні.Переважним видом транспорту э автомобільний.Протяжність доріг із твердим покриттям - 294 км, залізничних колій - 8км. Діє залізнична станція Лазірки.

На території району функціонує відділення трьох банків: "Ощадбанк", "Приватбанк", "Аваль". Розташовано 17 приймально-передавальні станції стільникового зв’язку.

Для потреб людей діє 209 магазинів із загальною торговою площею 11516,11 м2. У своїй структурі магазини поділяються на: продовольчої та змішаної спеціалізації - 109 (5626,6 м2), непродовольчої спеціалізації - 61 (2738,7 м2), ресторанного господарства - 39 (3150,81 м2). Ресторанне господарство району складається з 39 кафе, буфетів, барів.

Медичну допомогу населенню району надають 2 заклади комунальної власності, які обслуговують 51 населений пункт: - Оржицька центральна районна лікарня (поліклінічне відділення, терапевтичне відділення з неврологічними ліжками (45 ліжок), хірургічне відділення з реанімаційним блоком (29), дитяче відділення (15), акушер-гінекологічне відділення (21), інфекційне відділення (11), всього ліжковий фонд закладу складає 121 ліжка  та ЦПМСД – в структуру якого входять 10 амбулаторій загальної практики сімейної медицини та 18 фельдшерсько-акушерських пунктів. Крім цього, при амбулаторно-поліклінічних закладах організовані денні стаціонари потужністю 75 ліжок.

В медичних закладах району працює лікарів – 51, середніх медичних працівників – 174.

В районі діє 13 загальноосвітніх навчальних заклади І-ІІІ ступенів та 10 загальноосвітніх навчальних заклади І-ІІ ступенів, а також функціонує 22 дошкільних навчальних заклади комунальної форми власності, 2 позашкільні навчальні заклади, одне професійно-технічне училище № 46 (с. Лазірки). Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах забезпечує 384 педагогічних працівники.

На даний час в районі функціонує 64 заклади культури, які знаходяться в 37 приміщеннях різних форм власності. В галузі культури Оржицького району працює 150 осіб.

В Оржицькому районі збережена інфраструктура спортивної та фізкультурно-оздоровчої роботи. Працює дитячо-юнацька спортивна школа.

Регулярно видається газета «Оржицькі вісті» (газета районної ради, районної державної адміністрації, трудового колективу). Періодично інші видання.

В даний час в районі зареєстровано 56 осередків політичних партій і 23 громадських організацій.

Населення району на 2015 рік становило понад 24 тис. чол. Із них міського – 5369 , сільського 18859 соловік.

____________________________